Навчіть дитину, що треба робити, якщо загубився

Правила СОС

СТІЙ - Як тільки зрозумів, що загубився (не бачиш дорослих з якими був, або не впізнаєш місцевість) - негайно зупиняйся!

- Чим далі від місця зникнення дитина відійде тим важче буде її знайти.

ОЗИРНИСЬ - Озирнись навкруги, можливо ти побачиш їх.

СМІЛИВО ЗАКРИЧИ - Не бійся кричати та не бійся свого голосу. В даному випадку це твоя зброя- використай її. Поклич маму або тата, можливо вони тебе почують. Якщо цього не трапилось - залишайся на місці!

- Більшість дітей соромляться кричати, чи кликати на допомогу. Поясніть, що коли дитина відчуває небезпеку, не треба боятись та соромитись кричати. Відпрацюйте це з нею.

Запам'ятай, правило трьох "Н"

Ніколи

Ні з ким

Не йди

Дитині дуже важко розрізнити хороших чи поганих людей. Знайомі та незнайомі люди поняття теж відносне. Тому дуже важливо пояснити це правило. Придумайте з дитиною кодове слово, по якому дитина може розрізнити це дійсно ви послати знайомого/незнайомого її забрати чи ні.

Безпечні дорослі, до яких можна звернутись по допомогу:

Поліцейські,

медики,

пожежні, охорона, продавці у аптеці та крамниці,

мами з маленькими дітьми

Далі розглянемо деякі конкретні ситуації:

Вулиця, багатолюдні місця, торгівельні центри, вокзали, аеропорти:

1. Пам'ятай "СОС" : Стій, Озирнись, Сміливо закричи

2. Звернись за допомогою до безпечних дорослих. Безпечні дорослі - це поліцейські, охорона, продавці у аптеці та крамниці або мама з маленькими дітьми!

3. Попроси про допомогу, скажи, що загубився та шукаєш батьків, назви ім'я та прізвища батьків та їх номера телефону, поліції можеш назвати адресу, де живеш. Ти маєш пам'ятати їх на пам'ять, або носити з собою записку, де це записано.

І пам'ятай Ніколи Ні з ким Не йди! Чекай!

- пояснить дитині що відійти від місця де вона загубились можна тільки з поліцейським!

Дорога додому:

1. Завжди повертайся вчасно, або попереджай батьків, що запізнюєшся

2. Ніколи не розмовляй та нікуди не йди з незнайомими людьми (пам'ятай Ніколи Ні з ким Не йди)! Навіть, якщо дорослий обіцяє тобі щось подарувати. Або, якщо просить про допомогу: доросла людина ніколи не проситиме допомоги у дитини.

3. Намагаються кудись відвести - голосно кричи! «Я вас не знаю! Це не мій тато/мама»

4. Ходи додому завжди одним і тим самим шляхом по освітлених вулицях.

Транспорт:

1. Якщо залишився на зупинці, а дорослий поїхав - стій на місці! За тобою обов'язково повернуться. Домовся про це з батьками заздалегідь.

2. Якщо дорослий вийшов на зупинці, а ти поїхав далі, вийди на наступній зупинці і чекай, за тобою приїдуть. Домовся про це з батьками заздалегідь.

3. Поїхав далеко? Звернись за допомогою до водія або контролера, вони тобі допоможуть!

Ліс:

Перед тим, як йти до лісу, запам'ятай:

1. Не ходи у ліс без батьків!

2. Вдягни яскравий одяг

3. Візьми з собою свисток, пляшку води, трохи їжі та повністю заряджений телефон!

Що робити якщо ти заблукав у лісі:

1. Пам'ятай "СОС" : Стій, Озирнись, Сміливо закричи

2. Відповідай шумом на шум: використовуй свисток, бий палкою по дереву або, якщо можеш, кричи!

3. Не сиди на землі! Побудуй собі лежанку, або шалаш з гілок.

4. Запам'ятай Ніколи не підходь до водойм, навіть якщо дуже хочеш пити!

5. Не їж гриби та ягоди!

Сподіваємось ці прості прості правила допоможуть вашій дитині у скрутній ситуації!

Токсичні фрази, як їх замінити

Синдром емоційного вигорання

Синдром емоційного вигорання - це психологічна реакція людини на довгострокове емоційна перевтома, що виявляється у втраті інтересу до життя. Така реакція може «дозрівати» місяцями і навіть роками. Американський психолог Херберт Фрюденбергер в 1974 р дав визначення СЕВ (англійською «burnout») як проблеми, «народженої суспільством і часом, в якому ми живемо, постійною боротьбою за те, щоб наповнити наше життя сенсом. Цей стан не проходить, якщо його ігнорувати ».
СЕВ може наступити практично у будь-якої людини, і розвивається він за таким сценарієм (хоча людина не завжди проходить всі ступені):
• прагнення самоствердитися;
• рішення працювати більше;
• нехтування своїми потребами;
• нерозуміння конфлікту (людина не розуміє кореня проблеми свого поганого самопочуття);
• зміна цінностей (втрачає друзів, родину, залишає улюблені заняття і т. Д.);
• заперечення навислих проблем (цинізм, агресія і розчарування стають очевидними);
• соціальна ізоляція (при цьому з'являється грунт для алкоголізму, наркоманії і т. П.);
• помітні зміни в поведінці;
• внутрішня пустота;
• депресія;
• СЕВ (думки про самогубство, повне розумовий і фізичне виснаження).
Причини виникнення СЕВ:
Причиною виникнення СЕВ є стрес, викликаний зазвичай занадто насиченим життям: великою кількістю зустрічей, засідань, проектів, нереальними термінами виконання зобов'язань, другорядними і непотрібними справами, відволікаючими від основної роботи, а також багатьма іншими чинниками, що впливають на життя людини в нашому перенасиченому інформацією і технологіями світі. Стрес сам по собі звичайно не викликає великих проблем, але відносно тривалих і численних стресів кожен з нас має свої межі стійкості, і коли ми переходимо їх, то опиняємося на межі перевтоми.
Як боротися з СЕВ або попередити його:
1. Проаналізуйте свої мотиви в житті. Зазвичай вчителі, лікарі, менеджери і представники інших професій, часто і багато спілкуються з людьми (пацієнтами, учнями, клієнтами і т. Д., Які не завжди ведуть себе «добре»), змушені вести себе чемно і ввічливо за службовим обов'язком, що не відчуваючи справжньої любові до людям. Згодом стимул (зарплата, кар'єра і ін.) «Любити» людей слабшає або зникає, і людина дає волю своїм справжнім почуттям. Якщо таке ставлення не змінюється, людина змушена міняти роботу, сподіваючись, що коли то він виявиться в такому місці, де «любити» інших потрібно буде не так часто або попадуться такі люди, яких любити буде легко. Як же навчитися по справжньому любити людей?
2. Спростіть своє життя. Телебачення, інтернет, мобільні телефони та інші засоби масової інформації допомагають нам в роботі, але одночасно через них надходить маса марною для нас інформації. Це відволікає нас від наших прямих обов'язків, займає час і розум, і, в кінцевому рахунку, створюється враження, що ми сильно перевантажені.
3. Виділяйте час для відпочинку. Віддавайте перевагу корисному фізичної праці, при якому розум відпочиває: роботі в саду або городі, розведення квітів, ремеслам, прогулянкам у парку або лісі і т.п. Відпочинок на лоні природи надає відновлюючу дію. Уникайте тривалого перегляду телепередач або інтернет-серфінгу.
4. Дотримуйтеся здорових звичок у харчуванні. Вживайте в основному рослинну їжу, уникайте стимуляторів кави, чаю, алкоголю і гострих спецій. Важливо щодня вживати 6-8 склянок води.
5. Виробляйте звички регулярності в житті відносно режиму сну і вживання їжі.
6. Не обмежуйте себе уві сні. В середньому людині необхідно спати 7-8 годин на добу.
7. Відпочивайте хоча б один раз в тиждень. Людині необхідно час для відновлення духу, душі і тіла.
8. Не давайте обіцянок, які ви не зможете стримати. Перевантажуючи себе, ми стаємо дратівливими і агресивними, тому що відчуваємо тиск невиконаних обіцянок

Особистий простір дитини

 Кожна людина у будь-якому віці має право на особистий простір і це є важливим етапом з різних причин.

⠀

По-перше, якщо ви поважаєте особистий простір дітей, то вони так само виростуть з повагою до вашого особистого простору та простору інших людей.

По-друге, особистий простір вчить дитину прислухатися до себе, розуміти свої бажання та потреби.

По-третє, це дає можливість

“переключитися”, відпочити, побути на самоті, адже це неймовірно важливо для того, щоб психіка мала час переварити нову інформацію, яку отримує кожен день.

Особистий простір:

Почуття, емоції, думки.

Діти мають право не розповідати ВСЕ батькам.

Особистий час. Навчання, спорт, гуртки та інше – це все дуже важливо, але мати вільний час на себе не менш важливо для гармонійного розвитку особистості.

Особисті речі – речі, які належать тільки дитині і ніхто не має право, без її дозволу, їх чіпати.

Місце, де можна усамітнитися. Якщо мова йде про свою кімнату, то важливо відноситися з повагою до простору дитини та не заходити без стуку і дозволу.

Якщо своєї кімнати немає, то важливо організувати свій куточок, де б дитина мала змогу побути на самоті.

Все завжди починається з родини. Поважайте своїх дітей, якщо ви хочете, аби вони поважали вас)

Комунікація вчителя і батьків: 8 лайфхаків

 Як налагодити ефективну комунікацію з батьками учнів.
Можна зрозуміти, чому дитина не хоче йти до школи. А от чому педагог з досвідом роботи (значним і не дуже) прокидається  вранці з думкою: «А можна я не піду до школи?», не завжди є таким очевидним. Діти? Керівництво? Робота з паперами? Можливо. Але останнім часом один із найбільших стрес-факторів у роботі педагога – зустрічі з батьками учнів.
Батьків до школи запрошують з різних причин – приємних і не дуже. Тому дехто з них приходить із позитивом, а хтось – заздалегідь налаштовує себе на негатив. Завдання вчителя – поспілкуватися з кожним.
На жаль, трапляються випадки, коли вчитель та батьки не знаходять спільної  мови, а це може спровокувати конфлікт. Діти дуже гостро сприймають емоційну напруженість, яка відчувається між дорослими, що негативно впливає на навчальний процес.
Доброзичлива атмосфера в стосунках учителя та батьків школярів забезпечується ефективною комунікацією. Добре, коли обидві сторони можуть висловити думку та зрозуміти позицію один одного. Мирне та конструктивне вирішення нагальних питань – ось до чого варто прагнути, бо суперечки негативно впливають передусім на дитину. Доброзичлива комунікація збереже нерви вчителю.
Ефективна комунікація – доброзичливе спілкування, бесіда, під час якої всі учасники вільно висловлюють думки, дослухаються до позиції іншої сторони, а також знаходять шляхи конструктивного вирішення питання, яке обговорюється.
Пропонуємо декілька лайфхаків, які допоможуть вам ефективно спілкуватися з батьками учнів, досягати спільної мети й залишатися врівноваженими та усміхненими.
1. Відкинути негативний досвід.
Зрозуміло, що за роки вашого вчителювання траплялися прикрі випадки під час вирішення складних питань з батьками деяких учнів, що наклало негативний відбиток на ваше сприйняття. Але ж це вже у минулому. Перед вами інші батьки, тому не налаштовуйтесь заздалегідь на негативну реакцію. Зустрічайте всіх з посмішкою та позитивом. Може статися так, що саме ваш піднесений настрій допоможе уникнути конфлікту та зробити спілкування позитивним.  Упередженість не потрібна ані вам, ані батькам, ані учням. Не дозволяйте керувати вашим настроєм нікому, крім вас.

2.  Раціоналізувати ситуацію.
Бачите, що щось пішло не так? Зіграйте на випередження! Для профілактики конфлікту слід чітко сформулювати аргументи «Я за...»  та висловити «Я проти...». Запропонуйте співрозмовнику так само висловити думки. А потім скажіть про свої побажання та дізнайтеся про очікування батьків учня від цієї зустрічі. Так ви конструктивно обговорите причину зустрічі.
3. Контролювати свою реакцію на агресію.
Вона проявляється емоцією гніву. Це неприємно, але інколи за агресивною поведінкою батька чи матері приховується страх. Вони бояться, що занедбали дитину, а значить, вони погано її виховують. Покажіть, що проблема не безнадійна, що в цілому все добре, але є моменти, над якими слід попрацювати. А виховання та навчання дитини – не ті предмети, за які ви ставите оцінки у щоденник, тим більше батькам.

Зауважимо, що саме емоція гніву лежить в основі ентузіазму та цілеспрямованості. Спрямуйте її не на конфлікт з батьками учня, а на конструктивну співпрацю. Чим матуся учня роздратованіша, тим впевненіше та спокійніше має триматися вчитель. Конфлікт не потрібен нікому. Найчастіше буває, що людина не погана, просто спілкується так, як її колись навчили.
4. Не забувати про кінцеву мету спілкування.
Дорослі, здавалося б, виховані, знають, як поводитися серед людей, як спілкуватися з ними. Але вчителю часто доводиться стикатися з неприйнятною поведінкою батьків, особливо, коли останні переходять на крик чи особисті образи. Це деструктивний підхід, за яким ховається спільна позитивна для всіх мета – успішне та комфортне навчання дитини. Але ж важливо почути одне  одного.
У цьому випадку психологи радять згадати про презумпцію прекрасності. Кожна людина хороша та приємна, доки не довела протилежне. Тобто треба віднайти у співрозмовнику щось позитивне, навіть якщо це чийсь дуже роздратований батько. Звісно, спершу виникає імпульс відповісти людині у тій манері, в якій до неї звертаються. Але треба затамувати подих та пригадати, що ці люди піклуються про свою дитину. І ви також.
5. Вдатися до активного слухання.
Є думка, що активне слухання передбачає втручання в промову співрозмовника, щоб виразити згоду чи незгоду або просто дати зрозуміти, що ви його уважно слухаєте. Дайте батькам висловитися, не перебивайте. Часто головна думка лунає в кінці промови. Тож дослухайте – й уже від неї вибудовуйте комунікацію. При цьому ставте запитання до тих тез, які зауважили під час активного слухання. Фокусуйте увагу на позитивних моментах та змістіть акцент з недоліків.  

Наприклад: батько прийшов з’ясувати, чому у доньки за твір сім балів, хоча вона написала на шість сторінок. Почніть з того, що у дівчинки є власна думка стосовно запропонованої теми. Що вона єдина у класі, хто спробував аргументувати висновки. Але їй потрібно попрацювати над орфографією, звернути увагу на послідовність викладу.
Людей дратує байдужість та неувага до їхніх слів. Тому застосовуйте їхні слова для розмови. Повага до думки батьків підвищить ефективність комунікації з ними.
6. Дистаціюватися від конфлікту.
Інколи емоції беруть гору, а тон бесіди підвищується – це може призвести до конфлікту. Щоб цього не сталося, уявіть, що ви дивитеся фільм про вчительку, яка розмовляє з батьками учня про його поведінку. Уявіть, що у цій ситуації ви не дійова особа, а глядач. Це допоможе побачити ситуацію такою, як вона є.  Порадьте собі з позиції спостерігача, як краще вчинити.
7. Застосувати принцип «Тут і зараз».
Впливати можна не тільки словом. Емоційний стан миттєво передається співрозмовнику. Тому відслідковуйте, яку саме емоцію ви відчуваєте саме в цей момент. Як це може вплинути на напрям розмови? Як цей стан наблизить до компромісу з батьками учня?Зауважте, як звучить ваш голос. Зверніть увагу на поставу та позу. Так може статися, що співрозмовник й сам не усвідомив, що вдався до агресії. Й лише з того, що ви змінили позу на більш закриту, а ваш голос затримтів, він дізнається, що ви відреагували. Його тривожність посилиться. А це, в свою чергу, вплине на вас. Під час ефективної комунікації учасники спокійні та врівноважені.

8. Фільтрувати критику на свою адресу.
Під час розмови з батьками учня, до якого є зауваження, ви можете почути несхвальні відгуки й на свою адресу. Так. У батьків до вчителя теж можуть бути побажання та претензії. Важливо навчитися відрізняти конструктивну критику від неаргументованого негативу. Конструктивна критика завжди корисна. За неї краще подякувати та дослухатися.  

Під час навчального процесу вчитель неодмінно спілкується з батьками учнів. Нехай зустрічі будуть приємними, а бесіди – плідними.  А атмосфера поваги та порозуміння допоможе учням не лише успішно навчатися, а й ефективно комунікувати один з одним та з дорослими.