Корисна інформація для учнів, батьків, педагогів в умовах війни.

Для педагогів:

• Як говорити з дітьми про війну — поради психологів
  https://ye.ua/syspilstvo/58272_Yak_govoriti_z_ditmi_pro_viynu_%E2%80%94_poradi_psihologiv.html
• Як організувати роботу з учнями та їх психологічну підтримку в умовах війни
  https://www.pedrada.com.ua/article/3054-yak-organzuvati-robotu-z-uchnyami-ta-h-psihologchnu-pdtrimku-v-umovah-vyni

Для учнів:

• Як боротися з надмірним хвилюванням
  https://elle.ua/otnosheniya/psihologija/yak-borotisya-z-nadmrnim-hvilyuvannyam/ 
• Як подолати безсоння: корисні поради, які допоможуть виспатися
  https://ye.ua/zdorovya/58235_Yak_podolati_bezsonnya__korisni_poradi_yaki_dopomozhut_vispatisya.html
• Як безпечно пережити воєнний час?
  https://docs.google.com/document/d/1a7HG2Y69CzRVc3pKSnadVjNTKnFrpPMR/edit 
• В Україні стартував психологічний проект «ПОРУЧ»
  https://poruch.me/

Для батьків:

• Як підтримати та заспокоїти дитину під час війни
  https://eo.gov.ua/yak-pidtrymaty-ta-zaspokoity-dytynu-pid-chas-viyny/2022/02/28/
• Державна допомога ВПО та біженцям – на що треба звернути увагу
  https://helsinki.org.ua/articles/derzhavna-dopomoha-vpo-ta-bizhentsiam-na-shcho-treba-zvernuty-uvahu/

 

Діагностика рівня обізнаності учнів з проблеми ВІЛ/СНІД

    З 1 по 3 грудня в Кременчуцькому ліцеї №6 було проведено анкетування учнів 7-10 класів, щодо обізнаності  з питань проблеми ВІЛ/СНІД. Метою проведення даного анкетування було визначення рівня обізнаності та поінформованості  учнів у даному питанні: ризики зараження та дотримання правил особистого захисту. А отримані показники будуть використані у подальшій роботі, спрямованій на підвищення рівня обізнаності учнів з проблеми ВІЛ/СНІД.

10 правил безпечного користування Інтернетом

  

 

 

1. Використовуйте надійний пароль - комбінуйте букви, цифри та інші символи.

2. Не вірте всьому, що читаєте - завжди перевіряйте достовірність джерела.

3. Не викладайте особисту інформацію про себе, своїх рідних, друзів і знайомих в Інтернеті.

4. Не ховайтеся за анонімністю екрану комп'ютера. Не кажіть того, що не могли б сказати людині в обличчя.

5. Подумайте двічі, перш ніж поширити будь-яку інформацію. Як і в житті, потрібно думати про наслідки того, що говориш.

6. Не поширюйте в Інтернеті контент незаконного або непристойного змісту.

7. Переконайтеся, що ваш профіль у соціальній мережі закритий від сторонніх (перевірте налаштування безпеки).

8. Додавайте "у друзі" тільки тих, кого дійсно знаєте: навіть якщо це друзі ваших друзів, але особисто ви не знайомі, краще зайвий раз перестрахуватися.

9. Вашим друзям слід питати вашого дозволу, перш ніж завантажувати фотографії з вами або позначати вас на фотографіях в соціальних мережах. Не бійтеся сказати їм про це, і самі теж дотримуйтесь цього правила.

10. Не переходьте за посиланнями, прикріпленим в імейл-повідомленнях – безпечніше вводити адресу в рядок браузера самому

 

ШКІЛЬНИЙ БУЛІНГ

Нині серед учнівської молоді надзвичайно загострилася проблема насильства, здійснюваного самими дітьми одне до одного. Останніми роками визнано поширення в освітній практиці такого явища, як шкільний булінг. Це соціальна проблема всього світу протягом останніх ста років, однак вона ще й досі не вивчена. Перші публікації в Україні з'явилися 2005 р.

Булінг (bullying, від анг. bully - хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.

Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.

Як показує практика, форми шкільного булінгу можуть бути різними:

• систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини);
• задирство;
• фізичні і психічні приниження;
• різного виду знущання;
• бойкот та ігнорування;
• псування особистих речей та ін.

 

Нині серед учнівської молоді надзвичайно загострилася проблема насильства, здійснюваного самими дітьми одне до одного. Останніми роками визнано поширення в освітній практиці такого явища, як шкільний булінг. Це соціальна проблема всього світу протягом останніх ста років, однак вона ще й досі не вивчена. Перші публікації в Україні з'явилися 2005 р.

Булінг (bullying, від анг. bully - хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей. 

Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.

Як показує практика, форми шкільного булінгу можуть бути різними:

• систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини);
• задирство;
• фізичні і психічні приниження;
• різного виду знущання;
• бойкот та ігнорування;
• псування особистих речей та ін.

 

Хулігани (булі) надзвичайно винахідливі. Новітній їхній "винахід" - кібербулінг, тобто знущання з використанням електронних засобів комунікації.

Дослідники пропонують таку найзагальнішу класифікацію всіх видів булінгу:

• 1-ша група - прояви, пов'язані переважно з активними формами приниження;
• 2-га група - прояви, пов'язані зі свідомою ізоляцією, обструкцією скривджених.

Соціальна структура булінгу, як правило, має три елементи, а саме:

• переслідувач (булі);
• жертва;
• спостерігач.

У сучасній науці існує декілька підходів до вивчення булінгу. Одні дослідники зосереджують увагу на пошуку й визначенні особистісних рис, характерних для особи булі та його жертви. Інші намагаються розглядати булінг як соціально-психологічний процес.

Ось як визначає типові риси учнів, схильних ставати булі, норвезький психолог Д. Ольвеус:

• вони відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших учнів, переслідуючи власні цілі; вони імпульсивні й легко шаленіють;
• вони часто зухвалі та агресивні в ставленні до дорослих (передусім батьків і вчителів);
• вони не виявляють співчуття до своїх жертв;
• якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших.

Типові жертви булінгу також мають свої характерні риси:

• вони часто тривожні, невпевнені в собі, нещасній мають низьку самоповагу;
• вони схильні до депресії й частіше за своїх ровесників думають про самогубство;
• вони часто не мають жодного близького друга та успішніше спілкуються з дорослими, ніж із однолітками;
• якщо це хлопчики, вони можуть бути фізичнослабшими за своїх ровесників.

Ці риси є водночас і причиною, і наслідком булінгу. У той самий час, на думку окремих дослідників, відтворити типовий портрет агресора та жертви неможливо.

Деякі психологи фіксують увагу не стільки на індивідуальних властивостях дитини, скільки на її місці в групі. Ті діти, які активно не включені в групові процеси, тримаються осібно, менш товариські, як правило, є аутсайдерами і їх (інколи більш обдарованих і талановитих) не люблять у групі. У таких випадках знаходиться хтось, хто бере на себе роль виконавця групової волі. У результаті виникає булінг.

Говорячи про спостерігачів (ким би вони не були), учені відзначають такі їх типові характерні риси, як відчуття провини і відчуття власного безсилля.

Практично в усіх країнах булінг більш поширений серед хлопчиків, ніж серед дівчаток, і його жертвами також частіше стають хлопчики. Це не просто пустощі або грубість, а особлива форма взаємин.

Кажучи про форми прояву булінгу, найбільш типові для хлопчиків і дівчаток, слід зазначити, що якщо хлопчики частіше вдаються до фізичного булінгу (стусани, поштовхи тощо), то дівчатка більш охоче користуються такими формами тиску, як поширення пліток, виключення з кола спілкування. А втім, ця різниця відносна і схоже, що вона зменшується.

Шкільний булінг - явище системне й комплексне. Тому, окрім лікарів, психіатрів, психологів (які займаються зазвичай уже з тими, хто піддався цькуванню та знущанням з боку своїх однолітків і однокласників), до вивчення й профілактики цього явища повинні, безперечно, долучатись учителі, соціальні педагоги, шкільні психологи

 

Навчіть дитину, що треба робити, якщо загубився

Правила СОС

СТІЙ - Як тільки зрозумів, що загубився (не бачиш дорослих з якими був, або не впізнаєш місцевість) - негайно зупиняйся!

- Чим далі від місця зникнення дитина відійде тим важче буде її знайти.

ОЗИРНИСЬ - Озирнись навкруги, можливо ти побачиш їх.

СМІЛИВО ЗАКРИЧИ - Не бійся кричати та не бійся свого голосу. В даному випадку це твоя зброя- використай її. Поклич маму або тата, можливо вони тебе почують. Якщо цього не трапилось - залишайся на місці!

- Більшість дітей соромляться кричати, чи кликати на допомогу. Поясніть, що коли дитина відчуває небезпеку, не треба боятись та соромитись кричати. Відпрацюйте це з нею.

Запам'ятай, правило трьох "Н"

Ніколи

Ні з ким

Не йди

Дитині дуже важко розрізнити хороших чи поганих людей. Знайомі та незнайомі люди поняття теж відносне. Тому дуже важливо пояснити це правило. Придумайте з дитиною кодове слово, по якому дитина може розрізнити це дійсно ви послати знайомого/незнайомого її забрати чи ні.

Безпечні дорослі, до яких можна звернутись по допомогу:

Поліцейські,

медики,

пожежні, охорона, продавці у аптеці та крамниці,

мами з маленькими дітьми

Далі розглянемо деякі конкретні ситуації:

Вулиця, багатолюдні місця, торгівельні центри, вокзали, аеропорти:

1. Пам'ятай "СОС" : Стій, Озирнись, Сміливо закричи

2. Звернись за допомогою до безпечних дорослих. Безпечні дорослі - це поліцейські, охорона, продавці у аптеці та крамниці або мама з маленькими дітьми!

3. Попроси про допомогу, скажи, що загубився та шукаєш батьків, назви ім'я та прізвища батьків та їх номера телефону, поліції можеш назвати адресу, де живеш. Ти маєш пам'ятати їх на пам'ять, або носити з собою записку, де це записано.

І пам'ятай Ніколи Ні з ким Не йди! Чекай!

- пояснить дитині що відійти від місця де вона загубились можна тільки з поліцейським!

Дорога додому:

1. Завжди повертайся вчасно, або попереджай батьків, що запізнюєшся

2. Ніколи не розмовляй та нікуди не йди з незнайомими людьми (пам'ятай Ніколи Ні з ким Не йди)! Навіть, якщо дорослий обіцяє тобі щось подарувати. Або, якщо просить про допомогу: доросла людина ніколи не проситиме допомоги у дитини.

3. Намагаються кудись відвести - голосно кричи! «Я вас не знаю! Це не мій тато/мама»

4. Ходи додому завжди одним і тим самим шляхом по освітлених вулицях.

Транспорт:

1. Якщо залишився на зупинці, а дорослий поїхав - стій на місці! За тобою обов'язково повернуться. Домовся про це з батьками заздалегідь.

2. Якщо дорослий вийшов на зупинці, а ти поїхав далі, вийди на наступній зупинці і чекай, за тобою приїдуть. Домовся про це з батьками заздалегідь.

3. Поїхав далеко? Звернись за допомогою до водія або контролера, вони тобі допоможуть!

Ліс:

Перед тим, як йти до лісу, запам'ятай:

1. Не ходи у ліс без батьків!

2. Вдягни яскравий одяг

3. Візьми з собою свисток, пляшку води, трохи їжі та повністю заряджений телефон!

Що робити якщо ти заблукав у лісі:

1. Пам'ятай "СОС" : Стій, Озирнись, Сміливо закричи

2. Відповідай шумом на шум: використовуй свисток, бий палкою по дереву або, якщо можеш, кричи!

3. Не сиди на землі! Побудуй собі лежанку, або шалаш з гілок.

4. Запам'ятай Ніколи не підходь до водойм, навіть якщо дуже хочеш пити!

5. Не їж гриби та ягоди!

Сподіваємось ці прості прості правила допоможуть вашій дитині у скрутній ситуації!

МОЗОК ПОВИНЕН ВІДПОЧИВАТИ

   Нашу мозку теж потрібно відпочивати. Можливість по-справжньому відпочити підвищує продуктивність, креативність та зменшує ризики різних хвороб, пише Global News.

Головне, забути про телефони. Через електронні засоби ми навіть під час відпочинку включаємось у робочий процес. Дослідження продемонстрували, що ми починаємо глибше брати участь у розмові, коли поряд з нами взагалі немає смартфонів. Навіть якщо ми не перевіряємо телефон, сама думка про те, що він поряд та невимкнений змушує нас відволікатись під час спілкування. Очікування нових повідомлень та сповіщень може змушувати ваш мозок працювати в режимі багатозадачності.
Тому варто концентруватись на чомусь одному: або на роботі, або на відпочинку. Це як медитація. 

Як стверджує психіатр Ребекка Гладінг, під час відпочинку-медитації трапляється три речі:

·💢 знижується зв’язок між тілом та ділянкою, яка відповідає за відчуття страху. Це допомагає зменшити тривожність;

·💢 медитація допомагає встановити міцніший зв’язок між сенсорними центрами та префронтальною корою, яка допомагає дивитись на речі логічніше та зваженіше;

·💢 також формується сильніший зв’язок між тілесними відчуттями та ділянкою мозку, яка відповідає за оцінку людей, яких ви вважаєте відмінними від себе. Це допомагає бути більш емпатичними.

Як же зробити так, щоб мозок дійсно відпочив?
Позбавтесь гаджетів. Повністю.
Жодних смс, перевірок пошти та соціальних мереж. Якщо ситуація не дозволяє повністю відключитись від роботи, виділіть для цього окремий час і не користуйтесь смартфоном поза цих годин.
Спробуйте щось нове.
Відпустка – ідеальний час для цього. А ваш мозок любить новеньке: це основний фактор нейропластичності – можливості вашого мозку змінюватись та розвиватись.
Сон, їжа, пиття.
Ваш мозок буде вдячний, якщо ви потурбуйтесь про своє тіло. Отож подрімайте, якщо відчуваєте втому, пийте достатньо води, харчуйтесь регулярно та різноманітно.
Плануйте ваш відпочинок.
Попередьте своїх колег, в які години вас краще не турбувати. Підкажіть, до кого вони зможуть звернутись у разі професійної необхідності. Повідомте про це за допомогою мейла, наприклад. Гарний відпочинок потребує гарного планування.
Джерело: http://vsviti.com.ua/interesting/health/103028

Як встигати все заплановане? Як навчитися правильно розподіляти час? Як позбутися звички відкладати виконання важливих завдань на останній момент?

 Уміння розставляти пріоритети та розподіляти час – важлива навичка кожної успішної особистості. В умовах дистанційного навчання це вміння вкрай потрібне школярам! На відміну від звичайного шкільного режиму, коли час навантаження та відпочинку регламентується стандартною тривалістю уроків та перерв, під час дистанційки учні мають навчитися розподіляти свій час самостійно – встигаючи як навчатись, так і відпочивати.

Із чого починати планування, як мотивувати себе та як позбутися звички прокрастинувати – про це у нашому матеріалі.

Визначте мету

Запитайте в учнів, про що вони мріють? Яких цілей прагнуть досягти найближчим часом чи через кілька років? Запропонуйте їм сформувати свої цілі та записати їх, а потім подумати, що необхідно зробити, щоб досягти омріяних результатів.

Важливо! Запропонуйте учням візуалізувавати свої мрії на особистій мапі бажань та прописати конкретні кроки, які необхідно зробити для реалізації кожної з них.

Складайте щоденний список завдань

Написати конспект, розв’язати приклади, запам’ятати дати, зробити проєкт та інше – щодня кожному учню необхідно виконати ряд завдань. Неправильне розподілення часу може викликати відчуття хронічного браку вільного часу та постійне почуття втоми. Насправді це наслідок перевантаження мозку та неправильного режиму дня.

Поясніть учням, щоб позбутися таких наслідків, необхідно щовечора планувати наступний день. Для цього усі завдання, які потрібно виконати впродовж наступного дня, варто записувати та поряд з кожним з них позначати час, що знадобиться на його виконання.

Наприклад, «додаткові заняття англійською мовою у додатку Duolingo – 30 хвилин», «виконання домашніх завдань на наступний день – 1,5 години» та інше.

Важливо! Формулювання у плані мають бути чіткі, конкретні та регламентовані часом. Для того, щоб зробити акценти у пріоритетності завдань на день, доцільно скористатись матрицею Ейзенхауера.

Плануйте завдання на тиждень

Щоб мрії стали реально здійсненими цілями, варто навчитися довгостроковому плануванню. Почати можна з маленького – привчитися планувати спочатку на день, потім на тиждень, місяць, а згодом на більш далекі перспективи.

Одна з характерних помилок початківців – планувати одразу на день десятки завдань, завідомо знаючи, що всі з них точно не вдасться виконати. Таким чином щовечора доводиться переносити значну частину незробленого на наступний день. Це не ефективно. Краще на день записувати лише ті справи, які точно вдасться виконати, для всіх інших краще скласти окремий список «Справи на тиждень», виконувати їх варто у вільний час упродовж найближчих днів.

Щоб список справ постійно був перед очима, запропонуйте школярам використовувати яскраві стікери, які можна приклеювати до ватману, де розграфлені дні тижня.

Важливо! Головна мета планування – не зайняти цілком кожен день протягом тижня, прописавши покроково виконання завдань, а зуміти знайти баланс між виконанням обов’язкових справ та часу на відпочинок і творчість.

Слідкуйте за регулярністю

Деякі завдання потрібно виконувати щоденно: наприклад, приділяти час спорту, відвідуванню онлайн-занять, прогулянкам на свіжому повітрі та інше. Щоб не занотовувати однакові завдання щоденно, привчіть школярів вести трекери корисних звичок. Із їхньою допомогою можна дисциплінувати себе на виконання щоденних рутин та відслідковувати власну організованість.

У бібліотеці «Всеосвіти» ви зможете безкоштовно завантажити понад два десятки різноманітних трекерів корисних звичок, які стануть у пригоді для дошкільнят, учнів початкових класів та старшокласників.

Важливо! Регулярність дозволяє навчитися планувати власний час, виробити корисні навички чи позбутись шкідливих звичок.

«Ні!» прокрастинації

Прокрастинація – психологічний стан, що характеризується постійним відкладанням виконання важливих справ та вирішення проблем на потім. Тобто це підсвідоме ухилення від складних завдань будь-якими способами – гортання стрічки новин у соціальних мережах, переглядання відео на Youtube, безцільні розмови телефоном та інше.

Навчіть учнів прийому «Pomodoro», його застосування допоможе сконцентруватися, чергуючи час навантаження та відпочинку. Його принцип полягає у тому, щоб чергувати види діяльності через рівні проміжки часу – 25 хвилин розумові навантаження, 5 хвилин відпочинку. Після чотирьох проміжків слід зробити більш тривалу перерву (15-20 хвилин).

Щоб не відволікатися, варто скористатися спеціальним застосунком, який буде подавати сигнали через відповідні часові проміжки. Застосунок «Pomodoro»

можна безкоштовно завантажити на Google Play чи App Store.

Важливо! Поясніть школярам, що вміння концентруватись, не відволікаючись на неважливі другорядні справи, – запорука успіху на шляху до високих результатів у будь-якій справі.

Карантин та дистанційне навчання – ідеальний час, щоб навчитися чомусь новому, самостійно підтягнути власний рівень знань з певного предмета та інше. У школярів купа вільного часу, головне – використати його з користю!

Формування безпечної поведінки дітей у кіберпросторі

 16 лютого в Кременчуцькому ліцеї №6 "Правобережний" в шостих класах було проведено заняття з елементами тренінгу "Формування безпечної поведінки дітей у кіберпросторі". Діти визначили, що для них є інтернет, які можливості він відкриває і які містить небезпеки. Разом із соціальним педагогом діти визначили чіткі правила оформлення головної сторінки у соціальних мережах і правила поводження в кіберпросторі.

ВІТАЄМО З ПЕРЕМОГОЮ !!!

12 лютого серед Кременчуцьких навчальних закладів відбувся онлайн-квест STOPБУЛІНГ. У цьому конкурсі брали участь учні 9-В класу Кременчуцького ліцею №6 «Правобережний» Пономарьова Єлизавета та Бадмаєва Ангеліна. Вони вдало захистили свій постер та проявили ерудованість з питань протидії булінгу. Дівчата посіли I  місце. Бажаємо подальших успіхів та  нових перемог. 

Творчий колектив, який працював над відео

Автор відео: Бондаренко К. 11-А

Автор ідеї: практичний психолог Хорольська О. О.

Ролі виконували:

Мирошниченко В. 11-А

Качан М. 11-В

Брндаренко К. 11-А

Храповицький О. 11-В

Соколюк Д. 11-Б

Бажаємо успіхів і натхнення на нові творчі проекти!

10 правил безпечного користування Інтернетом

1. Використовуйте надійний пароль - комбінуйте букви, цифри та інші символи.

2. Не вірте всьому, що читаєте - завжди перевіряйте достовірність джерела.

3. Не викладайте особисту інформацію про себе, своїх рідних, друзів і знайомих в Інтернеті.

4. Не ховайтеся за анонімністю екрану комп'ютера. Не кажіть того, що не могли б сказати людині в обличчя.

5. Подумайте двічі, перш ніж поширити будь-яку інформацію. Як і в житті, потрібно думати про наслідки того, що говориш.

6. Не поширюйте в Інтернеті контент незаконного або непристойного змісту.

7. Переконайтеся, що ваш профіль у соціальній мережі закритий від сторонніх (перевірте налаштування безпеки).

8. Додавайте "у друзі" тільки тих, кого дійсно знаєте: навіть якщо це друзі ваших друзів, але особисто ви не знайомі, краще зайвий раз перестрахуватися.

9. Вашим друзям слід питати вашого дозволу, перш ніж завантажувати фотографії з вами або позначати вас на фотографіях в соціальних мережах. Не бійтеся сказати їм про це, і самі теж дотримуйтесь цього правила.

10. Не переходьте за посиланнями, прикріпленим в імейл-повідомленнях – безпечніше вводити адресу в рядок браузера самому.

Чим конфлікт відрізняється від булінгу ?

Варто пам’ятати, що булінг (цькування) відрізняється від сварки або конфлікту між дітьми кількома типовими ознаками:

    По-перше, це систематичність (повторюваність) діяння - вчинення різних формах насильства (фізичного, економічного, психологічного, сексуального, в тому числі за допомогою засобів електронної комунікації) двічі і більше разів стосовно однієї і тієї ж особи;

     По друге, булінг (цькування) майже завжди має злий умисел, коли метою дій кривдника є умисне заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, бажання підпорядковувати потерпілого своїм інтересам та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого;

    По-третє, для булінгу (цькування) характерний дисбаланс сил - владний дисбаланс між кривдником і потерпілим (асиметричні відносини), різниця у фізичному розвитку, рівні соціально-психологічної адаптованості, соціальному статусі, стані здоров’я (наявність інвалідності чи особливих освітніх потреб), ментальному розвитку тощо;

   По-четверте, відсутність розкаяння у кривдника. Варто пам’ятати, що булінг (цькування) ніколи не припиняється самостійно – потрібно втручання сторонніх осіб, захист і допомога потерпілому, кривднику та свідкам.

Булінг (цькування) відрізняєтьсявід сварки такими ознаками:

• систематичність (повторюваність) діяння (дії або бездіяльності)
• умисні дії (злий умисел)
•  владний дисбаланс між кривдником і потерпілим
• відсутнє розкаяння у кривдника.

Конфлікт - це зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною потреб, інтересів, соціальних установок, планів тощо у свідомості окремої особи, яке виникає в міжособистісних взаємодіях окремих осіб чи груп.

Для конфлікту як способу взаємодії характерним є:

   По-перше, його не регулярність та випадковість (відсутністю злого умислу);

   По-друге, баланс (рівність) сил між його учасниками, владний баланс (симетричні відносини), що характеризується здатністю кожної зі сторін однаково впливати на процес конфлікту, відносною рівністю фізичних сил, соціальнопсихологічної адаптованості, соціального статусу, стану здоров’я, ментального розвитку тощо;

   По-третє, спостерігається розкаяння сторін конфлікту та спрямованість зусиль сторін конфлікту на його вирішення

 

ОБЕРЕЖНО БУЛІНГ

 Як реагувати на булінг (цькування)

Молодші школярі мають неодмінно звертатися по допомогу до дорослих – учителів, батьків. Допомога дорослих дуже потрібна і в будь-якому іншому віці, особливо якщо дії кривдників можуть завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров’ю. Старші діти, підлітки можуть спробувати самостійно впоратися із деякими ситуаціями. Ось кілька порад для них.

Як впоратися з ситуацією самостійно

·  Ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. Така поведінка не свідчить про боягузтво, адже, навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям.  

·  Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи самовладання, використайте гумор. Цим ви зможете спантеличити кривдника/кривдників, відволікати його/їх від наміру дошкулити вам.

·  Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу.

·  Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. Що агресивніше ви реагуєте, то більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров’я ситуації.

·  Не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це може вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.

Телефони довіри, зокрема:

- Дитяча лінія 116 111 або 0800500225 (з 12.00 до 16.00);

- Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116000;

- Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116123 або 0800500335;

- Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0800 50 17 20;

- Уповноважений Президента України з прав дитини 044255 76 75;

- Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213103;

- Національна поліція України 102.

 

Під час дистанційного навчання не забувайте про гімнастику і масаж очей

                                                             Бережіть здоров'я!